Україно! Свята Мати Героїв, зійди до серця мого, прилинь бурею вітрів кавказьких, шумом карпатських ручаїв, боїв славного Завойовника Батька Хмеля, тріумфом і гуком гармат Революції, радісним гомоном Софійських Дзвонів. Нехай душа моя в Тобі відродиться, славою Твоєю опромінеться, бо Ти Пресвята, все життя моє, бо Ти – все щастя моє!

Задзвони мені брязкотом кайданів, скрипом шибениць у понурі ранки, принеси мені зойки катованих в льохах, тюрмах, і на засланні, щоб віра моя була гранітом, щоб зросла завзяттям міць, щоб сміло йшов я у бій, так, як ішли герої за Тебе Свята, за Твою славу, за Твої Святі Ідеї; щоб помстити ганьбу неволі, потоптану честь, глум катів Твоїх, невинну кров помордованих дітей твоїх, величну смерть героїв Української Нації і тисяч інших незнаних нами, що їх кості порозкидані, або тайком поховані.

Спали вогнем життєтворчим всю кволість у серці моєму. Страху нехай не знаю я, не знаю, що таке вагання. Скріпи мій дух, загартуй волю, у серці замешкай моєму. Зрости мене до ясних чинів, у тих чинах хай знайду я смерть, солодку смерть у муках за Тебе. І розплинусь я в Тобі та вічно житиму в Тобі, Відвічна Україно! Свята! Могутня! Соборна!