Коли голосом неба покличуть тебе десь за хмари
Ти тікай собі сам, не жалій, шо лишаєш той світ
Три копійки за сміх, три копійки за заплакані очі
Всьо, шо саме дорожче, давно вже тут не коштує ніц
Не треба...
Ну і ніби-то всьо і нічого вже казати не треба
І розумні слова поховалися тихо в книжках
Твої сни кольорові і теплі з сумними очима
Залишають тебе – не для них твоє нове життя
Не треба...
(Квіти зів'ялі малювати на стінах)
Не треба...
(Шукати ті речі, які не губили)
Не треба...
(Казати собі, шо народишся ше раз)
Не треба...
(Ловити птахів, які заблудились)