♥♥♥♥♥♥♥ idiot

Року завмер від здивування. Скільки він тут випасав овець, скільки досліджував, збирав ягоди в дитинстві, а ніколи не бачив, щоб тут печера була. Та ще й не маленька. Вхід був невеликий, прикритий плетеними чагарниками й рослинністю. Але всередині на скільки потрапляло світло було видно розширення і невеликі відгалуження.

- Колись ця печера врятувала мені життя. Але не розказуй про неї всім підряд. Старі оповідки кажуть, що вона особлива й під захистом духів. Ці духи не люблять шуму й вторгнення людей.

6/Х

Пастух здивувався, але оглянув овець, кивнув собаці й пішов за старим. Флем ще більше зосередився на пухнастих підопічних.

За кілька хвилин двоє чоловіків пройшли трохи вниз за течією струмка до дерева та кількох кущів. За рослинністю нижче схил ставав крутішим, а на ньому групками розкинулись величезні валуни й шматки скель по кілька метрів в довжину.

Дідо пройшов між двома великими шматками скель і різко завернув за ними ніби своєю траєкторією описавши цифру 1. Тоді зупинився і показав рукою перед себе.

5/Х

Дід подякував та видихнув:

- Фух, цього разу тяжко дається мені дорога, юначе.

- А Ви звідки будете? - поцікавився Року.

- Та з Білунів. Йду до Вірного до родини навідатись.

О, то ви трохи відхилились від стежки. Перепочиньте з нами та й потім отам за шипшиновими кущами можна пройти й за годинку на правильну стежку повернетесь.

Поділився юнак з дідом своїм обідом та й Флема не забув нагодувати.

За цим минула година та й зібрався чоловік далі йти. Але перед тим сказав:

- Ходім зі мною юначе, я тобі віддячу за поміч.

4/Х

Струмок разом з прилеглими деревами та кущами був такою собі темнішою прохолодною смугою, що розділяла дві великі полонини.

Раптом Флем гучним гавкотом сповістив про чиєсь наближення. То був старий дід з ціпком, що повільно плівся в напрямку струмка.

Року наказав собаці зосередитись на вівцях, а сам рушив до старого. Наближаючись привітався.

- Здоров, синку. Хай духи бережуть тебе та твою отару! - крикнув дідо.

Року допоміг чоловікові спуститись до струмка та запропонував вмоститись на пастушому плащі на траві.

3/Х

Час від часу він вертів головою і його ясні очі оглядали полонину. По схилу невеликими білими хмарками рухались вівці й вишукували найсмачнішу зелень.

Великий чорно-білий пес пастуха добре виконував свою роботу. Він періодично зривався з місця, підганяв ближче овець, які відійшли задалеко й повертався на свій спостережний пост.

Центром спостереження сьогодні йому слугував великий валун, покритий мохом.

Перед полуднем всі вівці потяглись ближче до струмка, а за ними й пастух з вірним Флемом.

2/Х