Мocкаль – загарбник, наволоч і кат,
Синонім підступу й брехні:
Мocкаль, мocкаль.
Мocкаль, мocкаль.
Мocкаль – він українцеві не брат,
Його не любим я і ти.
Мocкаль лізе нагло, водку жре,
Матом криє, морду б’є,
Це тля мocковської землі –
Удалиє мocкалі.

Ти бачиш бідність, бачиш бруд?
Ти бачиш спалені поля,
Хати розбиті, рабський труд?
Все це діяння мocкаля!

Мocкаль – не рocіянин, не казах,
Не білорус, не армянин:
Мocкаль, мocкаль.
Мocкаль, мocкаль.
Мocкаль – не українець, не латиш,
Не молдаван і не грузин.
Мocкаль – вічний варвар, вічний хам,
Бруд рocійської землі.
Чуже загарбать, знищить храм –
Все це уміють мocкалі.

Мocкаль не любить, а єбе.
Для нього вбити – це хyйня.
Одвічний блуд, одвічний гріх –
Все це ознаки мocкаля!

Мocкаль... Страшніше чорта той мocкаль!
А може він і сам є чорт –
Мocкаль, мocкаль?
Мocкаль, мocкаль?
Мocкаль... Не без урода той народ,
В якому чорт-мocкаль живьот.
Мocкаль – КДБ і Соловки
І трупом вкритая земля,
Орди диявольські полки –
Все це творіння мocкаля!

Брат-рocіянин, зрозумій! –
Благають небо і земля, –
В собі ти мocкаля убий!
Убий у собі мocкаля!