Побачити околиці рідного міста
в твоїх зіницях
Колосся в руці
голос у скроні
Розряджені магазини думок
Що так гучно б'ються
об лампи світло на веранді
разом з метеликами-дітлахами
Ця стіна чекає на нашу голову

Як дороги ламані блиском не наших ночей
Де переливом дорого каміння
Ми не завершили жодну з речей

Ти потонеш у вирії вигаданих подій,
Прокинься, ти вже лиходій
тебе лихоманить
не наш чародій
То наберися сміливості

Прийми пігулки
Забудь ці чарівні ноти,
Що відголоском лягали
на хрип голосу твого
Та циферблат
Відстукав твій останній час
Час
Час
Час
Встати
Ти зможеш

Ні, так смерть переможе
Так звик поступатися місцем
Вона не попросить мовчати
Я сам змовкну на ранок
Де у світлі будуть виднітися чарки
Знову стане темно
та, так, що й не снилось
У тому жаху,
Що галюциногеном зветься
Не зімкнеш очей, як відгукнеться
Той монстр,
Що всередині тебе б'ється

Якщо знову не стримаю,
То зникну.
Звичаїв паводок
Не наповнить мою криницю
Лише спустошує сьогодення дрібниці
Що так відрізняються одна від одної -
Лише мною.
Сьогодні не буде відображення мене у дзеркалі ванної кімнати
Я буду дивитися,
Поки себе не впізнаю
Поки ті дрібниці
Не ляжуть прищиками на обличчі
Поголюся
Це нічого не змінить
Та людина у відображенні не є мною
Лише пародією
Моїх власних роздумів

Знову задзвенить у голові
Звір, ти будеш мертвий
Я тебе прирік

© beatnik24