Кінодумки

Мої огляди та думки з приводу тих чи інших фільмів

Вступ

Оскільки у мене вже є посібник, у якому зібрані всі огляди, то я вирішив зробити ще один, у якому будуть усі огляди та думки щодо кіно і всього, що з ним пов'язано. Приємного читання!

Color out of space / Колір з інших світів

Отже, я подивився... "Колір з інших світів".

Гадаю, ви вже давно помітили, що я досить небайдуже ставлюся до творчості Говарда Філліпса Лавкрафта, а тому свого часу прочитав більшість його творів, та й придбав їх у друкованому варіанті. Загалом, натхнення Лавкрафтом у масовій культурі розпочалося вже кілька десятиліть тому, а тому зараз можна знайти безліч ігор, які так чи інакше використовують його персонажів, монстрів і навіть сюжети цілком. А ось із кіно ситуація дещо інакша - безумовно, він проник і туди, але все ж таки більше як відсилки і невеликі запозичення, а прямі екранізації його творів можна перерахувати на пальцях.

Саме тому я дуже здивувався, коли деякий час тому побачив трейлер цього фільму, адже подібне кіно виходить рідко. Ще я не міг пригадати жодного оповідання з такою назвою, хоча сюжет і був мені знайомий. Утім, як виявилося, вся справа в різних варіантах перекладу, найпопулярнішим з яких є "Сяйво ззовні". Крім того, варто зазначити, що ця екранізація не пряма, а досить вільна, так, дія перенесена з 19 століття в наші дні, а у головного героя (у виконанні Ніколаса Кейджа) та його дружини не троє синів, а двоє синів і дочка. Зрозуміло, відмінностей значно більше, але вони не настільки суттєві, адже основні мотиви, так само як і фірмова атмосфера Лавкрафта, на місці і зроблені просто чудово.

Ще зазначу один важливий момент, який варто тримати в голові - більшість творів Лавкрафта досить складно екранізувати, просто тому, що він описував неописуване, і якщо в книгах його прийоми чудово працювали, то з візуалом можуть бути проблеми, якщо, звісно, метою не є створення чергового тупого хорору з незнищенним монстром. Не є винятком і Колір, тому що все вже закладено в назві - не можна показати на екрані колір, якого не існує на Землі.

Отже, зав'язка історії така - сім'я героїв живе на фермі, куди вони переїхали деякий час тому з міста. Мати сімейства, судячи з усього, торгує на біржі і тому постійно сидить на горищі та користується найкращим файлообмінником у світі - Скайпом. Батько (той, який Кейдж) займається розведенням альпак (ну, і хто тепер не по той бік екрана?) і садівництвом. Старший син палить травичку, дочка захоплюється магією і читає Некрономікон (ну, або бюджетну версію в м'якій палітурці), а молодший син... ну, хрін його знає, чим він займається у вільний час, найімовірніше, просто бавиться з іграшками і собакою.

Цю ідилію порушує раптово впавший поруч із фермою метеорит, що з'явився разом із дивним світінням того самого позаземного кольору, який із цілком зрозумілих причин тут більш ніж земний. Власне, після цього місцевість навколо будинку починає змінюватися: там з'являються якісь нові рослини, частина овочів і фруктів у саду дозріває на місяць раніше терміну, з тваринами теж відбувається щось незрозуміле, а вже знайома нам сім'я починає робити те, чим люблять займатися всі герої Лавкрафта - повільно божеволіє.

Що варто відзначити насамперед, так це атмосферу. Я не раз говорив, що через досвід знайомства з безліччю хорорів у різних видах медіа моє почуття страху щодо них майже повністю атрофувалося, але я не можу не відзначити, що особисто для мене цей фільм був досить моторошним. Цьому сприяли дві речі. Перша: важка, гнітюча атмосфера, особливо в другій половині фільму, яка, до того ж, просякнута безвихіддю, і все, що тобі залишається робити, це просто спостерігати за подіями, що відбуваються, без жодної надії на типовий хеппі-енд.

Друга: за всієї складності екранізації творів Лавкрафта, авторам вдалося досить добре передати його манеру показувати той жах, з яким стикаються герої - не якихось конкретних монстрів, а саме щось невідоме, яке постійно перебуває десь на периферії та негайно зникає, якщо дивитися на нього прямо. Здебільшого те, що має лякати як героїв, так і глядача, не показується безпосередньо (за винятком кількох сцен), через що напруга тільки наростає, адже страх невідомості - найсильніший страх. При цьому не можу не відзначити, що за весь фільм я не помітив жодного скрімера, що для сучасного хоррора серйозне досягнення.

Акторська гра також досить непогана, хоча основних персонажів не так вже й багато. Кейдж тримається добре і починає грати Ніколаса Кейджа тільки після години і 11 хвилин хронометражу, та й то лише місцями, що теж можна вважати досягненням.

Перед тим, як писати цей текст, вирішив подивитись рейтинг кіно і чесно кажучи, ситуація з фільмом сумна. При бюджеті в 6 млн доларів він зібрав трохи менше одного, при тому, що рейтинг кінокритиків у світі становить 86% позитивних рецензій. Мабуть, це більш ніж наочно показує, що сучасному глядачеві потрібен екшен і скрімери (хоч він і буде від них потім плюватися), але аж ніяк не добре опрацьована атмосфера). А тому хотілося б порадити вам цей фільм, адже екранізації Лавкрафта виходять нечасто, а такі атмосферні - і того рідше.

Dark / Темрява

Отже, я подивився... Темряву.

Дивно, наскільки сильно в наш час деякі серіали стають відомими, тоді як інші залишаються в тіні, при тому, що часто опрацьовані не гірше, а іноді навіть краще. Німецький серіал, випущений Нетфліксом, який в анотаціях посилається на Дивні дива і Твін Пікс. Виглядає трохи претензійно, чи не так? Але повірте, будь-які схвальні слова на його адресу, будь-який позитивний огляд, рев'ю і все в цьому роді більш ніж заслужено.

Зав'язка, гадаю, вам буде знайома: тихе містечко, в якому всі одне одного знають (або думають, що знають), сусідство з якимось закритим закладом, раптове зникнення дітей... Ні, я зараз не переказую сюжет Stranger Things, це зав'язка серіалу Dark, він же Темрява. На відміну від Дивних див він вийшов не таким веселим і безтурботним, чим повністю виправдовує свою назву. Основний сюжет крутиться навколо представників чотирьох сімей, які проживають у тихому містечку Віндені з початку 50-х років і аж до 2019-го, в якому і починається історія, щоправда, на ньому вона не обмежується, а тому і 1986, і 1953 роки відіграють таку саму значущу роль в історії, та й загалом сам цикл у 33 роки це одна з ключових тем твору, так само як і сам час.

Не хочеться якось спойлерити цей чудовий твір, та й подивився я поки що лише перший сезон із трьох, тож зауважу, що це не той серіал, де ви помічаєте купу ляпів та нестикувань, це серіал, у якому ви намагаєтесь умісити в голові всю ту гору інформації, що вам видають. Запам'ятали всіх персонажів сучасності, дізналися хто кому ким доводиться і як ставиться і думаєте, що на цьому все? Ласкаво просимо у 86-ий! Ось вам частина тих самих персонажів, але на 33 роки молодших, а ось вам нові, запам'ятовуйте! Запам'ятали? Ок, тепер запам'ятовуйте, хто кому ким припадає, якщо суто випадково виявиться, що хтось із сучасності потрапив у минуле (так, це сюжет про подорожі в часі, якщо ви ще не здогадалися) і почнеться справжня Санта-Барбара та тісний взаємозв'язок минулого і сьогодення. Кажете, вийшло цікаво? Але почекайте, це ж не все, у нас ще на черзі 53-ий рік, не поспішайте йти!

При цьому, незважаючи на такий великий розкид, немає відчуття рваності оповіді, навпаки, все прекрасно взаємопов'язано і поступово складається як пазл, а німецька увага до деталей робить так, що кожна хвилина наповнена чимось важливим для сюжету.

Засмучує при цьому тільки те, що серіал чомусь не набув достатньої популярності, при тому що вийшов 2017 року, а 2020-го благополучно закінчився на третьому сезоні, і це при тому, що оцінки в нього непогані, рейтинг вищий за 80% як у критиків, так і в глядачів. Загалом, якщо шукаєте щось дійсно круте і схоже на згадані Твін Пікс і Дивні дива, то вкрай не рекомендую проходити повз це творіння.

P. S. А ще тут топові початкові титри, та й загалом крутий саундтрек.

I’m not okay with this / Мені це не подобається

Отже, я подивився... "Мені це не подобається".
Серіал із такою назвою (I'm not okay with this в оригіналі) потрапив до мого поля зору абсолютно випадково, і цьому посприяло те, що головну героїню грає Софія Лілліс, відома багатьом за успішною дилогією "Воно" і менш успішним фільмом про Ненсі Дрю. Перший тизер-трейлер також підкуповував, тому я вирішив подивитися новий витвір Нетфлікса, який останнім часом зачастив із різними підлітковими серіалами різної якості.

І щоб ви не будували якихось ілюзій - це максимально клішований серіал. Так, хтось назве багато речей, що показуються, відсиланнями, але на одних лише відсиланнях художній твір не побудуєш, тому буде логічніше називати речі своїми іменами. Не такий, як усі, підліток, якого ніхто не розуміє (та ще й із суперсилами), проблеми у спілкуванні з сім'єю та однолітками, задираки-хулігани зі шкільної команди, шкільний бал і купа інших характерних для подібних творів кліше. Крім того, початок серіалу і деякі його фрагменти нагадують відому Керрі Стівена Кінга.

Чи є при цьому серіал поганим? Та ні, я отримав задоволення від перегляду і чекатиму на другий сезон, тим паче з урахуванням того, що перший - це свого роду лише вступ - як за частиною сюжету, так і за тривалістю - всього 7 серій по 20-25 хвилин кожна. Однак не варто чекати якогось шедевра на 10/10 - це скоріше той серіал, який ви подивитеся один раз і, можливо, потім ще якось передивитеся.

Зав'язка тут досить проста для жанру - головна героїня, 17-річна дівчина на ім'я Сідні Новак, рік тому втратила батька, який наклав на себе руки, і тепер намагається якось впоратися з втратою. Паралельно вона намагається якось знайти своє місце в шкільній ієрархії, постійно свариться з матір'ю, ходить до шкільного психолога і відкриває в собі суперздібності, з контролем яких не завжди вдається впоратися. Власне, цьому і присвячений серіал. Я повторюся і знову скажу, що сюжет не вирізняється якоюсь небаченою оригінальністю, але здатний привернути увагу й утримати її до кінця фінальних титрів, а це чогось варте. До того ж в очі впадає і якась незвичність сеттінгу - серіал знято за книгою і, як мені здається, в першоджерелі дія відбувалася наприкінці минулого століття, в той час як в екранізації її перенесли в наші дні, внаслідок чого в героїв начебто є всі сучасні технології, на кшталт смартфонів та інтернету, але вони ними неохоче користуються, надаючи перевагу класичним пристроям, та й роз'їжджають на старих автомобілях, а також відвідують магазини, характерні для вісімдесятих і дев'яностих.

Поки що не можу сказати про серіал багато чого, оскільки він вийшов досить коротким і закінчився на високій (але очікуваній) ноті, але те, що я побачив, змушує мене рекомендувати його всім, хто шукає щось на кілька вечорів і водночас не має надто високих вимог до потрібного контенту (але й у типові російські серіали скочуватися не хоче).

Superman: Red Son / Супермен: Червоний син - 2020 р.

Отже, я подивився... Супермен: Червоний Син.

Для початку варто сказати, що це екранізація однойменного коміксу, який я кілька разів читав і який є одним із моїх улюблених коміксів за всесвітом DC. Також варто зазначити, що оригінальна історія в міру лаконічна (три випуски) і досить цікава. Зрозуміло, без певної клюкви не обійшлося, це все ж таки історія, пов'язана з Радянським союзом, але, тим не менш, сюжет вийшов добротним, тому я був радий, коли дізнався про майбутню екранізацію. І... вона мене розчарувала. Її основна проблема в тому, що багато дрібних деталей історії було змінено, і те, що залишилося, не особливо поєднується з тим, що було додано, ба більше, в історії змістилися акценти, через що вона взагалі по-іншому сприймається. Ну, і як вишенька на торті - деякі драматичні моменти тепер або зовсім виглядають нерозумно, або розжовані для звичайного глядача, адже в кіно треба докладати менше зусиль для сприйняття інформації, ніж під час читання книг, тому середньостатистичний глядач - тупий (на думку авторів). Ну, а за абсолютно всрату кінцівку, яка в оригіналі була чи не найкращою частиною твору, хочеться відправити авторів у Гулаг.

Тепер підемо по порядку. І так, обережно СПОЙЛЕРИ. Історія розповідає нам про славного українського хлопця, якого в майбутньому стануть величати Суперменом. І ні, я не жартую, у цьому всесвіті корабель із Кал Елом прилетів на Землю на кілька годин раніше і впав у звичайному колгоспі в Україні, яка входила на той час до складу СРСР. Подорослішавши, Супермен вирішує служити державі і пізніше стає другом товариша Сталіна, а після смерті того і зовсім бере кермо влади у свої руки, несучи комуністичну утопію в усі куточки Землі та протистоячи поганій Омериці, в якій Лекс Лютор намагається його перехитрити і знищити. Загалом, така основна зав'язка, але насправді історія набагато складніша і все не так тупо, як звучить. Отже, перше, що нам показують - сцени з дитинства Супермена, яких не було в коміксі та які пов'язані з його втечею від хуліганів (один з яких син Сталіна з оригінального коміксу, але тут він просто лівий 12-річний хлопець, до якого звертаються на ім'я-по батькові), розмовою зі Світланою (aka Ланою), а також його усвідомленням того, що в Soviet Union РАПТОВО є Гулаги.

Тут варто сказати, що це, мабуть, єдині сцени, які в екранізації вийшли кращими, ніж у коміксі, - там він просто намагався допомогти всім і кожному, брав участь у балах, спілкувався відверто із сином Сталіна, влаштував Світлану по блату на роботу і все в такому роді. В екранізації ж усе йде інакше - він дізнається про існування Гулагів (справедливості заради, вони були побудовані таким чином, щоб Супермен не міг їх побачити своїм суперзором), в одному з яких і знаходить Світлану, яка незабаром помирає. У цьому плані все досить добре поставлено драматично, і Супермен іде до Сталіна, якого невдовзі вбиває (у коміксі той помер своєю смертю).

Також він незабаром знайомиться з принцесою Діаною (один жарт про суто жіночий острів і лесбіянок від Діани) і стикається з розробкою Лекса - американською копією ГГ (хоча чи є Супермен головним героєм цього коміксу - дуже спірне питання). І якщо в коміксі це була драматична сцена, в якій Бізарро (а це, по суті, він і є) пожертвував собою, щоб зупинити ядерну ракету, то тут ми маємо звичайне мордобоїття і суто науковий інтерес Лекса.

Далі більше - Супермен стикається з Бетменом. Що тут не так? Крім того, що більшість сцен повторюють комікс, Бетмен тут не просто син розстріляних дисидентів і борець за свободу, а анархіст, який не гребує нічим, саме тому під час своєї першої появи він підриває музей, повний відвідувачів, попередньо сказавши, що в них є 10 хвилин на евакуацію, а потім підірвавши бомбу через 10 секунд. У наступних сценах не краще - йому плювати на кількість жертв, головне - увага. Ні, в коміксі він теж був не лицарем без страху і докору, але там його хоча б можна було зрозуміти. Ну, і Супермен діє до пари йому, поступово перетворюючись на еталонного дикатора (у коміксі, він, до речі, часто роздумував про те, чи має він узагалі право так чинити). До речі, у сутичці, в якій Бетмен за допомогою симуляції світла червоного сонця відповідає на культове Do you bleed? і б'є Супермена, а потім кидає в підвал, Діана приходить останньому на допомогу. Щоправда, будучи пов'язаною ласо істини, їй доводиться його розірвати, що явно не йде амазонці на користь, і вона залишає Супермена (а Бетмен RIP, щоправда, в екранізації Супсу начхати)...

Далі по дрібницях, Брейніак зменшує Сталінград, за що Супермен влаштовує йому spanking за three hundred bucks і перепрограмує його, Лютор за допомогою Хела Джордана створює корпус зелених ліхтарів-косплеєрів, які змогли навіть трохи наваляти Супсу, поки не втрутилася Діана, яка, втім, за хвилину остаточно зневірилася в Людину з Колгоспу й полетіла на Лесбос (гадаю, вже безглуздо рахувати кількість відступів від оригіналу).

За підсумком Супермен опиняється біля білого дому з метою зупинити Лютора, який на той час уже став президентом USA. У коміксі це була доволі потужна сцена, в якій на зустріч Супермену виходить лише Лоїс Лейн-Лютор, яка каже, що у неї в кишені лист, написаний Лексом, який змусить Супермена зупиниться. Той читає лист за допомогою рентгенівського зору і починає плакати, в той час як здивована Лоїс витягує листок і читає єдину фразу, що там написана. Що в екранізації? Виходить Лоїс із тим самим зменшеним Сталінградом і зі словами "Ну це, кароч, ось ідеальний подарунок для диктатора". За підсумком також виявляється, що Брейніак не був перепрограмований і весь цей час намагався захопити світ, що виливається у фінальну бійку Супса і Лекса проти любителя тентаклів. І якщо в коміксі Лекс все продумав наперед, то тут просто звичайне супергеройське мочилово.

І тут ми підходимо до однієї з головних проблем екранізації - Лекс Лютор. У коміксі нам з перших кадрів давали зрозуміти, що він геній, а у фіналі він сам говорить про те, що продумав плані перемоги над Суперменом на 20 з гаком років уперед, ба більше, навіть те, що Супермен наприкінці забирає корабель Брейніака із Землі, а той вибухає в космосі, викликає багато запитань. Чи справді Лекс помилився на один нуль, коли вираховував міцність Супермена і той вижив випадково? Або ж він прекрасно розумів, що це чудова можливість супергерою піти на спочинок і дав йому її? В екранізації все гранично примітивно. Ну, а фінал - це просто повна хрінь. Я не казатиму, що було в коміксі, не хочу спойлерити і це, але це був дуже крутий "Оце так поворот", який залишав із відвислою щелепою. Що в екранізації? Та нічого, Лютор, який переміг (ні) Супермена, вирушає на спочинок.

Друга проблема екранізації - зміщені акценти. В оригіналі Супермен був складним персонажем, який намагався бути героєм, але не завжди чинив правильно, тут же він занадто часто схожий на диктатора, що схиляє симпатію на бік... а хрінзна-кого, в оригіналі і Лютора з його планами показували частіше, а тут він просто є.

Підсумовуючи, можу сказати, що у DC виходять придатні анімаційні фільми, але цей вийшов так собі. Багато що змінили, через що історія сприймається по-іншому, важливі деталі вирізали (наприклад, минуле Хела і чому саме його вибрали як кандидата для носіння персня), а хронометраж не завадило б збільшити хоча б на півгодини. До перегляду рекомендую, але тільки після читання оригінального коміксу (це не займе багато часу). До речі, з плюсів ще можу виділити російський акцент багатьох персонажів, що досить кумедно.

Уся суть екранізації:
https://i.imgur.com/IaGqJVY.jpg

Terminator: Dark Fate / Термінатор: Темні долі - 2019 р.

Подивився я тут нового Термінатора... ну того, назву якого ще не змогли нормально перекласти (так я дуже уважно стежу за кінематографом і дивлюся всі новинки). І, треба сказати, фільм не такий вже й поганий, як я очікував, щоправда, я порівнював його з Генезисом, який зовсім вже днище на рівні останнього Чужого, тож це все ще далеко не чудовий науково-фантастичний фільм (хоча, останні натяки на науку були тільки в оригінальній дилогії).

Отже, що ж із фільмом не так? Найбільша проблема - один і той самий сюжет використовується п'ятий (п'ятий, КАРЛ!) раз, ну, хоч не поспіль, четверта частина зіграла роль комбо-брейкера. І зрозумійте мене правильно - я не проти використання одного і того ж шаблону кілька разів - маючи бажання і талант це можна зробити цікаво, але ви ж розумієте, що це не той випадок, так? Так, до речі, тут будуть спойлери до всього сюжету, якщо це було не зрозуміло. Думаю, варто просто перерахувати дурні моменти фільму і пояснити, чому вони такими є.


- Почнемо з початкової сцени - після подій другої частини Сара і Джон Коннор мирно відпочивають десь на пляжі, але ось з'являється термінатор Т-800 і вбиває Джона. І ця сцена, як би висловитися м'якше... пускає по п**ді не тільки більшу частину сюжету цього фільму, а й загальні правила франшизи. Якщо Скайнет/Генезис/Легіон/Гугл відправив не одного термінатора, а двох, то що заважало посилати їх десятками? Раніше це виглядало як деяке правило і розумна обережність, але новий фільм усе це перекреслює. Загалом, у цьому плані Рік і Морті змогли показати подібне набагато краще в новому сезоні. Що стосується впливу на події цього фільму, то мені не зрозуміло, чому вбивство Джона взагалі сталося - майбутнє було змінено і судний день не настав, Скайнет не мав з'явитися взагалі, а якщо все було традиційно відтерміновано до появи Легіону, то йому взагалі начхати на Джона, у нього інша мета, утім, у такому разі весь сюжет узагалі зруйнується, тож ідемо далі.


- Подорож у минуле. Що з нею не так? Ну, тут два моменти. Перше - тепер сфери з'являються не на землі, як раніше, а чомусь у повітрі, мабуть, для зручності мандрівника, якому явно сподобається падати з висоти кількох метрів. Ні, насправді логіка в цьому є, рух Землі в просторі, нереально складний розрахунок точних координат та інше (частково вистьобано у Stein's Gate), але чому тоді в минулих фільмах усе працювало нормально? У майбутньому машина часу стала працювати з помилками? Друге - до чого цей ефект заморозки навколо сфери? Гаразд, раніше такого не було, я не проти, виглядає цікаво, але навіщо так акцентувати на цьому увагу?


- Грейс. Розберу одразу всі косяки з нею і почну з імплантів. Як це працює? Люди майбутнього ледь виживають, але при цьому в них є хірургія і подібні технології, які явно не могли бути просто знятими з убитих термінаторів. Або це був єдиний експеримент подібного роду? Так сцена її поранення явно дає зрозуміти, що це щось на кшталт екстреного способу порятунку. Навіщо ін'єкції, коли у неї є внутрішній реактор або його аналог, теж не зрозуміло. А тепер хвилинка фемінізму. І ні, я не чіплятимуся до її зовнішнього вигляду або до того, що в ролі рятівника тепер сильна і незалежна, це сяк-так працює і в мене з цим немає проблем. Мене тішить інше - у фільмі є дві сцени, коли Грейс забирає в когось одяг, і не знаю, помітили ви чи ні, але в обох випадках це чоловіки, при тому, що в неї в обох випадках є вибір між чоловічим і жіночим одягом. З приводу решти в мене претензій до цієї версії Кайла Різа немає - не ламає своїм голим торсом просторово-часовий континуум і не пам'ятає одночасно дві часові лінії (Окарін передає привіт) - і на тому спасибі. Щоправда, це не скасує того факту, що це самокопіювання і використання ідей із Маркусом із четвертої частини.


- Новий термінатор. Він... непоганий. У всякому разі, кращий за своїх аналогів із трійки і Гівнезису, навіть подобу почуття гумору завезли. До нього, як не дивно, претензій найменше. По-перше, оскільки нам показують у майбутньому дуже схожі машини, то можна припустити, що це суміжні моделі. Чому ж тоді вони за кілька секунд здатні вирізати цілий загін у майбутньому, а наш гість у минулому якось не поспішає відриватися на повну навіть коли йому не потрібно ховатися, як це було на базі? По-друге, ідея з поділом дуже крута, але чомусь працює залежно від волі сценариста. Весь фільм термінатор успішно користується цим засобом, але чомусь у фіналі виявляється, що так його частини стають вразливішими (з чого б це?), хоча до цього і натяку на таке не було. Ну, і по-третє, до чого це безглузде обмеження з другого фільму - "щоб перетвориться на певну людину, він повинен її торкнутися"? У нього в очах сканери, здатні бачити на хрін знає скільки метрів і мало не сканувати нутрощі людини, що за дитячий сад? В іншому ж, цей персонаж мені сподобався, він, звісно, і близько не стоїть із Т-1000 Роберта Патріка, який міг по-справжньому лякати, але в нас тут і не Термінатор 2: судний день.


- Т-800. Ну, що тут сказати, Шварценеггера тягають усіма фільмами, намагаючись зібрати касу, навіть у MK11 засунули саме цю версію, але персонаж кращим від цього не став. Це термінатор, який убив Джона і понад 20 років живе як людина. І, напевно, було б цікаво подивитися, як машина вчиться розуміти людей, але обламайтеся, у нас тут кіно не про це. У другій частині ми весь фільм спостерігали за тим, як Джон, який ріс без батька, вчить машину-вбивцю поводитися як людина і явно починає ставитися до нього як до батька. Що тут? Ну, термінатор розповідає, як колись, за кадром, міняв памперси і торгував шторами. Так, саме це на думку сценариста має розкрити персонажа і зробити його симпатичним для глядачів. Хоча, тут він хоча б не "старий, але не непотрібний", не видає дурні посмішки і взагалі поводиться адекватно. Щоправда, косяк із тим, як він отримував повідомлення з майбутнього за методикою Генезису, я все одно не забув.


- Сара Коннор. Їй дісталася роль буркотливої бабці, яка знищує термінаторів, мріє знести голову Т-800 і зберігає телефон у пакеті з чіпсами. Насправді не так вже й погано, я очікував, що буде гірше. По суті, вона просто виконує класичну роль наставника, для якого чомусь забули прописати добру половину ролі.


- Дені. З одного боку, цілком непоганий персонаж, який навіть сяк-так розвивається по ходу сюжету (так, тепер подібні фрази на адресу Термінатора це комплімент). З іншого боку, з нею пов'язаний головний косяк фільму. Як і в другій частині, тут порушується тема долі, яку ми самі обираємо. Що зробила Сара Коннор у минулому? Запобігла судному дню (в тому вигляді, в якому він мав настати) і змінила майбутнє. Що зробила Дені? Вижила, щоб стати лідером опору в визначеному майбутньому, яке скоро настане. Відчуваєте різницю? Ось вам і всі розмови творців про повернення до витоків.


Ну, і головна проблема фільму, на мій погляд - підняття купи тем, які ніяк не розкриваються. Наприклад, на самому початку брат Дені залишається без роботи, яку тепер виконує робот і Дені сперечається з цього приводу з начальством. Чому не розвинути це? Навіщо вп'яте повторювати вже заїжджену історію? Чи це такий тонкий натяк на майбутнє протистояння Дені і термінаторів? Так його тонкість викликає дуже сильні сумніви. Чому не розповісти про життя Т-800 у ролі людини? Чому не показати майбутнє більшою мірою замість пари не особливо важливих флешбеків? Таких питань під час перегляду у мене було багато. Загалом, як я і сказав, фільм не такий вже й поганий, як міг бути, Генезис тому приклад, шкода тільки, що в наш час такий рівень якості вже починаєш вважати непоганим.

P.S. Дайте знати, якщо вам це було цікаво, можливо, в майбутньому (темному майбутньому з термінаторами) буду ще щось таке писа

Zodiac / Зодіак

Отже, я подивився... Зодіак.
Я давно є шанувальником творчості Девіда Фінчера, але до цього часу від моєї уваги якось вислизали дві його роботи - "Дівчина з татуюванням дракона" і "Зодіак". І якщо першу я тільки почав дивитися, то другу вже побачив, і вона... мене дещо розчарувала. Ні, це вельми непоганий фільм, і якби я не знав, хто його зрежисирував, то й зовсім назвав би картину хорошою. Проблема тільки в тому, що я з самого початку знав, чия це робота, і у мене були певні очікування. І ці очікування не особливо виправдалися.

Сама історія про маніяка-вбивцю, який, подібно до такого собі Джека-Різника, тероризував жителів Америки, - цілком хороша, особливо з урахуванням того, що заснована на реальних подіях. Ось тільки ці самі реальні події, як мені здається, і гублять фільм. Картина триває понад дві з половиною години і за цей час можна було розгорнути просто якесь фантастично круте протистояння Зодіака і поліції/преси. Тим більше - з таким-то акторським складом. Дауні-молодший, Руффало і Джилленгол - вже цієї трійці достатньо для вельми крутого кіно. Але ні, ми стрибатимемо вперед з тижня на тиждень, з року в рік, просто показуючи персонажа Джилленгола, який вперто не бажає старіти або хоча б якось змінюватися з плином часу.

Ок, що в нас у центрі сюжету? Серійний вбивця, який весь із себе розумний, вбиває, ламаючи всі шаблони, складає шифри і всіляко уникає поліції, яка протягом довгих років не може його зловити. З іншого боку у нас персонаж Джилленгола, який працює карикатуристом. Він любить головоломки і сприймає всі послання Зодіаку як особистий виклик. І ось коли поліція здається, він, бігаючи як у сраку вжалений, по крихтах збирає відомості та врешті-решт дізнається таємницю особистості Гомозека Зодіака, але так як за давниною дуже серйозних доказів у нього немає, то він пише про Зодіака книжку, яка і лягла в основу цього фільму. Хеппі енд!

Ок, давайте почнемо з того, що в цьому фільмі явно хтось тупий. І він явно не самотній. Ну, для початку, тупий сам Зодіак. Ось нам показують, як він холоднокровно вбиває парочки, складає шифри і взагалі весь із себе такий загадковий. Щоправда, потім на світ вилазять два моменти, через які я і вважаю його тупим. Перший - його шифр, який розгадує сімейна пара. Мало того, що його складено за допомогою пари не найскладніших книжок, так ще й розгадали його максимально просто - припустивши, що в листі точно буде слово kill і вишукавши повторювані символи, а потім діючи за підручником. Чому ж настільки геніальний злочинець не міг зашифрувати послання іншою, менш популярною мовою, ніж англійська? Або ж і зовсім засунути один шифр всередину іншого?

Йдемо далі - у фільмі є сцена, в якій поліція знаходить людину, що максимально підходить на роль Зодіака, і розмовляє з нею, а потім і зовсім обшукує її трейлер. При цьому все вказує на нього, але докази, немов би жартома, не підходять до справи, хоча й дуже схожі. І спочатку я думав, що це ще один спосіб гри в кішки-мишки з поліцією, як це було з пістолетом у фільмі Перелом (Fracture) з чудовим Ентоні Гопкінсом. Ні, Зодіак дійсно був захоплений зненацька і зміг позбутися частини доказів після перевірки його трейлера.

"Так чому ж за такої помилки злочинця його не можуть зловити?" - запитаєте ви. А тому, що противники в цій "інтелектуальній" грі виявилися однаково неповноцінними. Поліція, здавалося б, вивчила всі докази, поговорила з усіма, з ким тільки можна було, перевірила сотні відбитків пальців і зразків почерку. І, тим не менш, упущена деталь, яка зіграла важливу роль у розслідуванні Джилленхола - настільки елементарна, що це просто смішно. Ну, а те, що ніхто не вирішив перевірити стан колишнього підозрюваного в ті періоди, коли Зодіак кілька років нічого не писав, і, таким чином, одразу ж не визначив, що це дійсно він - просто феєричний ідіотизм.

Ну, і динаміка фільму, звичайно ж. Спочатку такі стрибки на кшталт "1 ½ місяці потому", "8 годин потому", "5 років потому" навіть забавляють. Але потім розумієш, що вони не тільки не піднімають динаміку фільму, а й руйнують її до біса. Та в парі сцен (або одній главі манги, якщо завгодно) Зошита смерті в рази більше динаміки, саспенсу і цікавих моментів, ніж у всьому Зодіаку. При цьому актори відмінно відіграють, операторська роботи укупі з деякими нестандартними кадрами (на кшталт відкривальної сцени) також на висоті, але ти не звертаєш на все це належної уваги, адже сценарій не вражає. І ні, це непоганий фільм, ба більше, для багатьох інших режисерів це була б чудова робота. Але не для Фінчера. Ну не можу я дивитися "Зодіака" і сприймати його серйозно, коли є та ж "Гра" від того ж Фінчера. Або "Зникла". Або "Сім". Загалом - фільм раджу до перегляду, але не чекайте того ж рівня, що і в інших роботах режисера, принаймні - сюжетно. А якщо ви дивилися цю картину, то як до неї ставитеся?

Заключение

Ось такий вийшов посібник, який буде оновлюватися в міру написання нових текстів. Сподіваюся, у майбутньому так само зможу радувати вас оглядами і посібниками, а поки можете вивчити посилання нижче і з'ясувати, куди вони ведуть. Ще раз дякую за приділений час!

Мої посібники
https://steamcommunity.com/sharedfiles/filedetails/?id=1998581998
Також не можу не згадати того, що в мене є окрема група та кураторська сторінка куди я додю свої старі огліяди та публікую нові, тому якщо шукаєете в що б зіграти - ласкаво прошу, мождиво знайдете щось для себе або ж вбережетесь від покупки російської гри, які виділені окремо. Буду вдячний, якщо ви завітаєте до нас - тут ви знайдете багато чого цікавого!

Група і куратор MIZMAZE

Ну і наостанок нагадаю про свій Ютуб канал, де можна знайти відео на ігрову тему, а тому також заглядайте.

Ютуб канал

[DarkPrince9507]

Да, но скорее всего сразу на DTF, хотя могу и сюда дублировать

[NatanBlock🐾]

Интересно, а еще будут кино-рецензии?

[DarkPrince9507]

Я не пишу комменты для числа или того, чтобы мне что-то написали взамен, спасибо.

[$noop]

write in comments:
RUS: Выберите что то одно из этого списка и напишите в моём профиле, отвечу тем же!
ENG: Choose the one that's on the list and write in my profile, I will answer the same! <3
PL: Wybierz jeden z komentarzy ponizej i zamiesc w moim profilu, odwdziecze sie tym samym !
TR:Bir tanesini seç ve profilime yaz , aynısını sana yazacağım !
+rep Topfrag
+rep ez clutch
+rep ONE TAP MACHINE
+rep good player
+rep awp god
+rep nice teamate
+rep Nice aim
+rep you are the best
+rep one tap god
+rep Only Headshot
+rep Adamın Dibçiği
+rep Fenasın Başa Belasın Kardeşim
+rep Seviliyorsun
+rep Good AK-47 SPREY ! 👑
+rep 👑Awp King 👑
+rep Aimbot dedected