1030 годин, майже 8 років я грав в цю гру. Досі пам'ятаю як чекав її, після повного проходження оригінальної Флеш версії, як неймовірно довго тягнулися хвилини очікування передзавантаження і як я в перший раз завітав в оновлену версію Айзека і його пригод в сирих надрах підвалу.
Я пам'ятаю мій подив, коли я розумів певні комбінації предметів, пам'ятаю ненависть на себе, коли сам руйнуєш білд одним невдалим предметом, пам'ятаю довгі години смертей поки не прийшло розуміння як в це грати.
Я пам'ятаю кожен патч, кожен момент коли я казав собі що все, більше я в це ніколи не буду грати. Але Бородатий Бог під іменем Едмунд Макміллан все продовжував і продовжував.
Я пам'ятаю як стирав своє проходження на 100%, бо не бачив інтересу грати з усіма предметами і надалі. Саме тому взяття "платіни" в цій грі так і затягнулося
Я пам'ятаю як проклинав себе саме за цей крок, бо коли я втратив надію на Repentance, який ми чекали майже 3 роки, він все таки вийшов і довелося починати все з початку.
Я пройшов цю гру, я вивчив кожен предмет, я прокляв себе 100 раз коли закривав альтернативних персонажів, але я обожнюю її.
1030 годин, майже 8 років ця гра дарувала мені задоволення, починаючи від шикарного візуалу та геймплею, закінчуючи нескінченним рандомом який жодного разу не дублювався і міг дивувати навіть на 900 годині.
Я раджу будь кому хоч один раз в житті доторкнутися до цього шедевру, який для мене досі є еталоном "рогаликів". Який досі є еталоном гри яка може як і кинути виклик, так і подарувати неймовірні емоцій коли ти вбиваєш чергового боса за одну секунду.
Дякую тобі Едмунд, дякую тобі Айзек за ці прекрасні години проведені разом з тобою та твоїми варіаціями в сирому підвалі.

1030 годин, майже 8 років я грав в цю гру. Досі пам'ятаю як чекав її, після повного проходження оригінальної Флеш версії, як неймовірно довго тягнулися хвилини очікування передзавантаження і як я в перший раз завітав в оновлену версію Айзека і його пригод в сирих надрах підвалу. Я пам'ятаю мій подив, коли я розумів певні комбінації предметів, пам'ятаю ненависть на себе, коли сам руйнуєш білд одним невдалим предметом, пам'ятаю довгі години смертей поки не прийшло розуміння як в це грати. Я пам'ятаю кожен патч, кожен момент коли я казав собі що все, більше я в це ніколи не буду грати. Але Бородатий Бог під іменем Едмунд Макміллан все продовжував і продовжував. Я пам'ятаю як стирав своє проходження на 100%, бо не бачив інтересу грати з усіма предметами і надалі. Саме тому взяття "платіни" в цій грі так і затягнулося Я пам'ятаю як проклинав себе саме за цей крок, бо коли я втратив надію на Repentance, який ми чекали майже 3 роки, він все таки вийшов і довелося починати все з початку. Я пройшов цю гру, я вивчив кожен предмет, я прокляв себе 100 раз коли закривав альтернативних персонажів, але я обожнюю її. 1030 годин, майже 8 років ця гра дарувала мені задоволення, починаючи від шикарного візуалу та геймплею, закінчуючи нескінченним рандомом який жодного разу не дублювався і міг дивувати навіть на 900 годині. Я раджу будь кому хоч один раз в житті доторкнутися до цього шедевру, який для мене досі є еталоном "рогаликів". Який досі є еталоном гри яка може як і кинути виклик, так і подарувати неймовірні емоцій коли ти вбиваєш чергового боса за одну секунду. Дякую тобі Едмунд, дякую тобі Айзек за ці прекрасні години проведені разом з тобою та твоїми варіаціями в сирому підвалі.