Recent reviews by Asbjorn

when in doubt - go fishing

Dragon Age Origins – культова гра, яку мусить пограти кожен, хто полюбляє фентезі. Ця забавка була чи не найкраща RPG свого 2009 року. BioWare створили чудовий світ із унікальними персонажами та із своєю неповторною історією, яка запам’ятовується надовго, адже кожен творець своєї долі.

Сюжет гри складаєте саме ви, тож більшість моментів просто неможливо описати одноначно, але є певні ключові події. Тож...

Перше, що ви робите – це створюєте героя. Кілька годин, не більше. Він мусить бути ідеальним.. А ще ім’я! Існує ймовірність, що ви з ним ще побачитеся в Пробуджені та Інквізиції. Герой є? Прекрасно! Тепер в залежності кого ви обрали (людина, ельф, гном) ви переживаєте його-вашу передісторію, як ви познайомилися із Дунканом і чому саме приєднуєтеся до Сірих Вартових. Далі квести, знайомства із компаньйонами, посвята, ще квести і ви з Алістером вже останні Вартові Ферелдену. Ваше завдання зібрати армію, яка зможе побороти Мор. Тут вам дають всю можливу свободу в грі. Йдіть куди бажаєте, рятуйте кого бажаєте, шукайте нових компаньйонів, закoxyйтеся, але не забувайте, що армія Темряви наступає. А далі.. самі погляньте, розпочинається найцікавіша частина!

Як я вже казав раніше, сюжет гри нелінійний, тож вирішення деяких завдань буде мати кілька способів із своїми перевагами та недоліками, та із наслідками, які впливатимуть на сюжет далі, утворюючи унікальну історію. Важко в таке не пограти, правда?

Щодо бойової частини гри, то тут маємо три різних класи: Воїн, Маг та Розбійник, кожен клас має свої особливості та варіанти розвитку. Команда під час гри включає в себе 4 персонажів, кожен із своєю унікальною історією, характером та своїми секретами. З такою кількістю кожен зможе підібрати для себе ідеальну стратегію гри.

Варто згадати, що велика частина гри побудована на діалогах і на читанні великої кількості тексту, що лише допомагає більше заглибитися в Тедас. Так, в будь-який момент можна зупинитися та поговорити із супутниками про життя і.. різні речі загалом.

Dragon Age – це світ в який можна закохатися із перших хвилин. Це хороша книга, до якої завжди хочеться повернутися та заново пережити всі ті події.

10 із 10 / Рекомендую грати, грати та грати ще раз!

Trine 2 – нова частина пригод колишньої трійці, яка вже довела світу, що лише спільними зусиллями можна перемогти зло. Амадеус, Понтіус та Зоя зустрінуться знову, щоб врятувати королівство від нової загрози.

Після подій першої частини минуло небагато часу. Історія розповість нам про сестер із чарівного лісу. Ізабель – молодша сестра і майбутня королева. Розабель – старша сестра, яка мріяла, що королівством правити буде вона. Конфлікт між ними призвів до того, що Розабель наклала заклинання сну на сестру і відібрала трон собі. Але незрозуміло звідки напали гобліни, тому вона не змогла правити королівством. Тут і з’являються наші герої, черговий раз об’єднані древнім атрефактом. Трайн зібрав трійцю проти їх волі, але вони і не заперечували. Це був шанс знайти те, чого вони хотіли найбільше. Славу - Понтіусу, скарби - Зої та втечу від рутини - Амадеусу (Бачте, надто нудне життя в чарівника). Після проходження основної історії є ще додаткова, в якій ви будете рятувати дружину Амадеуса від гоблінів.

Ґеймплей лишився таким, яким ми знаємо його із першої частини. Кожен із трьох персонажів має основне призначення. Зоя добре проходить крізь перешкоди, але там, де вона не справляється, на заміну беремо Амадеуса, який за допомогою ящиків та планок прокладає шлях далі. Понтіусу лишається побити якнайбільше гоблінів, використовуючи щит і меч, або кувалду. Ваше завдання лише вчасно змінювати їх і розгадувати головоломки. До колишньої механіки гри розробники додали кілька оновлень. Якщо раніше за новий рівень ви отримували по балу для кожного персонажа, то тепер бал буде один для всіх, що трохи ускладнює одночасне поліпшення всіх героїв. Також зник інвентар і предмети, що додають бонуси. Натомість у скринях ви знайдете цікаві зображення та віршики.

Кооперативна гра знову ж таки потребує абсолютної командної роботи, адже змінювати героїв дуже швидко не вийде. Ви не дістанете усі скарби з рівня, якщо не будете працювати як команда. У цій частині гри з появою нових скілів і зникненням деяких старих з'явилося багато різних способів підтримки. Мені здається, що за весь час власного проходження з другом ми відкрили далеко не всі комбінації.

Графічна складова гри лишилася такою ж казковою, як і була раніше. Так само захоплює яскравістю кольорів. Хоча цього разу все стало більш епічним і події на фоні вражають ще більше.

Загалом, Trine 2 – це достойне продовження історії, яке захоплює по-новому. Раджу всім любителям головоломок, пригод, платформерів і просто людям, які хочуть побувати в казці.

Trine – це платформер, який сподобається усім, хто цінує пригоди та головоломки. Купуючи його, не сумнівайтеся в правильності свого вибору. Вже з перших хвилин гра захопить вас своєю атмосферою.

На вас чекають пригоди разом із трьома зовсім різними героями, яких нічого не пов’язує. Проте королівству загрожує небезпека, тож старовинний артефакт Трайн обрав трійцю і об’єднав їх для боротьби зі злом. Тепер лицар Понтіус, чарівник Амадеус та злодійка Зоя повинні звільнити світ від зла, використовуючи свої унікальні здібності. Понтіус – це сильний та вічно голодний воїн, який не боїться ворогів та сміливо розмахує мечем в усі сторони. Амадеус – найстаріший чарівник в академії, майстер по створенню ящиків та платформ, які помахом руки може перемістити у будь-яке місце. Зоя – чарівна злодійка, озброєна луком та гарпуном, здатна без зайвих зусиль пройти крізь перешкоди на своєму шляху. Три різні особистості поєдналися в одну і готові протистояти армії нежиті!

Ця забавка не лише сюжетом нагадує казку, але візуально передає атмосферу казкового світу. Абсолютно всі пейзажі виглядають чудово - і печери, і темні ліси, і старі вежі. Яскраві фарби лише додають казковості. Навіть страшні гобліни та скелети не можуть зіпсувати цього.

Ґеймплей у грі простий, хоча перший час потрібно ще буде звикати до всього. Навіть якщо ви звикнете до одиночної гри – постійних змін героїв, використання їх в будь-який час, то у кооперативі доведеться ділитися з іншими і ви вже не зможете одночасно бити монстрів і створювати ящики. Але в тому і особливість гри - ви повинні працювати в команді, бо в іншому випадку вас чекає невдача.

Це хороша гра, як для дітей, так і для дорослих. Має і одиночну гру, і кооператив. Є система досягнень, а це хороший шанс перевірити свої сили. Що ще потрібно, щоб визнати, що це гарна іграшка?

Just Cause 2 – це такий собі екшн-шутер від третього обличчя з величезним відкритим світом і свободою дій. Чимось нагадує GTA? І правильно! Між цими двома іграми можна провести не одну паралель і багато в чому вони схожі, але детальніше ми розглянемо лише одну з них.

Основний сюжет у грі відносно невеликий. Як і в попередній частині, головним героєм постає агент ЦРУ Ріко Родрігез також відомий під кличкою «Скорпіон». Після подій першої частини Ріко хотів відпочити від справ, але не минуло багато часу, а його знову відправляють на завдання. Цього разу в острівну республіку Панау, якою керує диктатор Малюк Панай, тиран, вбивця і просто чувак, який понаставляв всюди свої пам’ятники, які дуже круто вміють падати і ламатися. Але це лише пів справи, другою частиною стане пошук зрадника Тома Шелдона, який з першої частини відомий нам, як бос Ріко. Відразу пройти головну сюжетну лінію не вийде, бо нам потрібна підтримка місцевих угруповань. Всього їх три: «Женці», «Хлопці Улара» і «Таргани». Хоч вони й поділені на окремі організації, всі вони добиваються однієї цілі.

Ґеймплей у грі простий і зрозумілий усім, бо схожих іграшок у світі багато. Ви можете вільно їздити та літати по всій країні, виконувати трюки, знищувати різні споруди, знаходити та покращувати зброю, порушувати закон і тому подібні речі. Перестрілки зроблені дуже якісно: системи прицілювання, укриття і перекати в усі сторони, які не раз врятують вас від смерті. Ви можете носити три види зброї одночасно (дві одноручні і одна дворучна) + гранати та С4. Не забуваємо про спеціальний гак, яким ви будете користуватися доволі часто і часто тільки заради забави. Я би назвав його певним символом гри.

Графіка у грі чудова. Неймовірні пейзажі, яскраві тони, все таке життєрадісне, що інколи хочеться просто милуватися світом. Потрібно віддати належне вибухам у грі, вони зроблені на совість і також виглядають круто (Виникає ненав'язливе бажання підривати все навколо будь-якого зручного моменту). Загалом за графіку я би ставив найвищий бал.

В Just Cause ви самі собі творці хаосу. Вигадуйте свої методи проходження місій. Зробіть власну шкалу крутості та старайтеся слідувати їй. Розважайтеся, як тільки забажаєте. Особисто мені дуже подобається знищувати все і я вважаю, що це хороший антидепресант.

— Зірки — це мільярди маяків, що стоять на іншому кінці неба... Вони хочуть поговорити з іншими маяками. Але не можуть, тому, що далеко один від одного і не чують, що говорять інші. Вони можуть лише... світити своїми вогнями в даль. Ось і все, що вони роблять. Світять іншим маякам і мені.
— Чому тобі?
— Тому, що коли-небудь я подружуся з одним із них.

To the Moon належить до того типу іграшок, які надовго запам’ятовуються після проходження. Вона зворушує серця найсерйозніших та найчерствіших людей. Вона покаже вам, що таке дійсно зворушлива історія життя.

Ви граєте за лікарів із корпорації Сигмунд - Нейла Уотса та Єву Розалін, котрі приїхали на черговий виклик. Старенький Джонні помирає, а за контрактом, який він підписав з компанією, ви повинні виконати його останнє бажання – допомогти йому полетіти на місяць. Для цього є спеціальний прилад, який допоможе вам побачити все життя старого і здійснити його мрію. Але не все так просто, бо мрія Джонні не зрозуміла… і з цього починається історія.

Сюжет включає в собі лише одну сюжетну лінію, без можливості вибору і відхилення від неї. Власне To the Moon важко назвати грою. Швидше фільмом, або книгою, наскільки це взагалі можливо, але так і має бути, бо інакше ви не відчуєте тієї зворушливої атмосфери. (До речі, я би із задоволенням прочитав таку книгу)

Окремо хочу виділити музичний супровід, що чудово підтримує ігрову атмосферу. Особливо композиція з робочою назвою «For River», яка одночасно проста - грається практично двома нотами, і є дуже душевною.

На GameSpot в номінації «Гра року 2011», To the Moon отримала нагороду «Найкраща історія», тим самим обійшовши інші не менш цікаві ігри. Чому саме вона? Дізнаєтеся, як тільки зіграєте!

Моя оцінка – 10/10, цю гру ви не забудете ніколи.

Саме так, в декількох словах, можна описати цю забавку. І справді, The Behemoth, створили справжній шедевр, який приваблює гравців своєю особливою атмосферою. Саме цю гру я першою купив в Steam і був у великому захваті від неї. Купив я відразу чотири ключика і почав пропонувати друзям зіграти зі мною. Так, вже в день покупки, зібравши повну команду, ми розпочали свій пригодницький шлях у всесвіті Castle Crashers.

Перше, що хочеться відмітити в цій грі, це особливу атмосферу, яку створили розробники. Атмосфера веселощів будь-де і будь-коли. Здається, ніби, серйозна тема: злий чарівник напав на замок, забрав цінний артефакт, війська різного виду монстрів вторгаються на наші землі, із замку викрадають не одну, не дві, а чотири принцеси і віддають їх у лапи головних злодіїв… Але все це виглядає, як жарт. Все що відбувається в грі – криваві бійки, відрубані голови, напад прибульців – все виглядає смішно і весело. Є такий персонажу грі, на жаль, його можна отримати купивши DLC, але все ж… Рожевий Лицар – зразок всієї серйозності гри. Приблизно таке в нього обличчя |^^|. Ходить з льодяником, яким без проблем можна обезголовити ворогів, володіє чарами «бойової веселки», двома словами - якраз ідеально :D

Castle Crashers можна легко пройти за 10 годин, але якщо не відволікатися на збирання зброї та тваринок. І ще можна відкривати нових ігрових персонажів, яких у грі налічується більше двадцяти. Зібравши все, не помітите, як витратили тиждень свого життя.

Сюжет можливо трохи клішований – «Вбий злого чарівника, відвоюй принцесу», але поданий цікаво і до нього хочеться повертатися кожного разу, як бачиш гру. Варто відмітити одну (насправді єдину) відмінність одиночної та кооперативної гри – елемент дуелі за «руку та серце прекрасної принцеси». Кожного разу, після вбивства босів, ви отримуєте не лише скриньку золота, а й можливість надерти дупу побратиму, що додає грі більшої епічності. (До речі, за всі чотири поцілунки дається досягнення, але тільки в мультиплеєрному режимі)

Звичайно, сюжет не єдине чим нас порадували The Behemoth. В грі присутні також режим арени з різними змаганнями та новим режимом виживання (цього разу уважність і реакція ваш ключ до перемоги). Змагання в «хто швидше з’їсть всю їжу» було усунуте.

Моя оцінка 10/10 і я рекомендую цю гру усім, хто бажає весело провести час!

Portal 2 - одна з перших ігор, що я купив у Steam. Купував разом із приятелем і ні разу не пожалів. Ця головоломка цілком виправдала мої очікування, як зі сторони самостійної гри, так і зі сторони кооперативу.

Механіка гри проста та знайома багатьом. За допомогою порталів, допоміжних механізмів і логічного мислення проходити рівні. Якщо говорити про одиночну частину гри, то вона не є такою складною, як перший Portal, хоч на цей раз розробники додали кілька нових елементів, які зовсім змінили попередній стиль гри (різного виду гелі, променеві мости, антигравітаційні воронки).

Сюжетна складова розповідає нам про події в лабораторії Aperture через кілька сотень років, після того як Челл вимкнула ГЛеДОС.
«А, це ти... Давно не бачилися... Як справи? Я була так зайнята, поки була мертва. Ну... після того, як ти вбила мене.»
А також про маленького модуля, який забажав влади над всім комплексом Aperture.
«Я висловлююсь не надто виразно? Я зневажаю тебе. Я ненавиджу тебе. Пихата, самовдоволена, жінка-монстр в потворному комбінезоні. Тебе і твою подружку-картоплину. Якби не ви, цей комплекс був би чудовий!»
Крім того, у кооперативній частині стаємо свідками перших випробувань тестових кімнат за допомогою роботів. Обидві частини дуже цікаві, захоплюючі, із чудовою атмосферою і звичайно разом із чудовими монологами ГЛеДОС або Вітлі, які переповнені кумедними фразами.

Моя оцінка 10/10, бо це дійсно шедевр і я з радістю рекомендую її усім!

По закінченню всіх завдань, ви можете знайти в майстерні цікаву карту та за бажанням зробити нову власноруч. Їх складність обмежується лише фантазією, тож я впевнений, що кожен зможе знайти собі ту саму :D

Ця маленька іграшка покаже вам життя маленьких організмів. Ваше завдання - плавати, шукати їжу, їсти її і слухати спокійну музику.

• Гра не складна, атмосферна і спокійна, як і музика, що супроводжує весь ігровий процес.
  
• Досить цікаво спостерігати за розвитком організму. А його можна розвивати декількома способами. Все залежить від того, що ти їси: зелену, синю або червону їжу. (Хто перший скаже, що це Spore: Етап Клітина?!)
  
• Є режим змагання, де треба з'їсти більше і швидше, ніж супротивник. Якщо програєш, то просто не перейдеш на наступний рівень, адже їжі буде не вистачати.

Цікава іграшка від якої не треба багато очікувати.

Коли я купував Garry’s Mod, то нічого oсобливого від нього не очікував, бо не дуже розумів, що це взагалі за іграшка. Але дещо все ж змусило мене купити його - знижка в Steam (хто взагалі купує ігри за повну вартість?) і YouTube, а точніше кілька відеозаписів про Garry's Mod на моєму улюбленому каналі. Після кількох десятків награних годин, зрозумівши всі переваги, я почав рекомендувати цю гру усім своїм друзям, адже вона варта витрачених на неї коштів!

Garry's Mod - це більше, ніж гра!

Його можна грати в будь-коли, бо він може вам замінити практично будь-яку іншу гру! (Я не кажу про Assassin’s Creed чи Need for Speed, але взагалі, якщо постаратися, то можна знайти кілька модів пов’язаних з цими іграми) Цей сендбокс включає в себе безліч різноманітних можливостей, які збільшуються кожен день разом із вмістом майстерні.

Ви можете робити будь-що!

Особисто я вже знайшов чимало цікавих для себе доповнень в майстерні: цілком функціональна ТАРДІС, чарівна паличка, як в Гаррі Поттера, світловий меч, велика різноманітність різних персонажів, автомобілів, зброї, інструментів, карт... І це лише те, що я знайшов за перші 24 годин гри, а я ще після того дібрався різних режимів гри. Наприклад, PropHunt – бігаєш, полюєш на речі, веселишся :) А що тут такого, всі бігають за речами і намагаються їх вбити. Або сам перетворюєшся в різні речі і одночасно надієшся, що мисливці не помітять підробку. Є ще цікавий режим - TTT (Trouble in Terrorist Town). Якщо коротко, то це ніби грати в Мафію, тільки потрібно знайти терористів і не дозволити їм перебити всіх людей.

Ви можете грати і самі, і з друзями, гра від того стане лише цікавішою. Але пам'ятайте - що більше друзів, то важче вийти з гри. Перевірено на власному досвіді!

Це 10/10 за те, що дозволяє відчути себе Богом!