Передмова:
Для мене ця гра стала повною несподіванкою. Я випадково натрапив на її трейлер, о після чисто випадково вирішив спробувати демо, а після купив гру на релізі. Це рідкісний кейс для мене, і чимось навіть загадковий.
Оскільки для мене жанр виживання і жаху (survival horror) це дійсно щось нове. Я чимало знаю про ігри цього жанру, але парадоксально, не грав в жодну таку гру. Тому для мене це був унікальний досвід.

Парк, що не покинули лиш ворони:
Події гри відбуваються в закритому парку Crow Country, куди наша головна героїня Мара прибула в цілях знайти його господаря, що пропав безвісти. Однак навіщо їй це, чому парк закритий, та чому вона вирішила шукати господаря саме в парку... це поки що залишається покрите туманом незвіданості.
Однак, що відомо з самого початку й помітно з перших хвилин гри, так це візуальний стиль та графіка в цілому. Гра явно брала натхнення зі старих ігор епохи ПС1. І зі слів розробника цими іграми були Final Fantasy 7, Silent Hill та Resident Evil 2. Й ця комбінація унікальним чином переплелась в візуальний супровід, що виглядає не тільки олдскульно, але й приємно оку. Він по старому мінімалістичний, використовує прості форми, та разом з тим приділяє чималу увагу до деталей. А в супроводі з інтерактивністю, досліджувати цей парк стає ще цікавіше.
Однак крім візуалу в грі також виділяється й музикальний супровід, який хоч здебільшого й складається з різних простих ембієнтів, що дуже явно були сильно натхненні двома іграми жахів згаданими раніше. Та завдяки ним, в комбінації грі вдається, як утворювати моменти покою, так і моменти гнітючості й неспокою. І як справжня гра жахів, робити з ще хвилину тому пустого коридору, місця зі спокійною хоч і тривожною мелодією покинутого парку, щось, що кричить про небезпеку. Але звісно ці емоції є наслідком не тільки атмосфери.

Виживання, пазли та секрети:
Ігровий процес поєднує в собі виживання серед агресивного середовища, пошук ресурсів та рішення пазлів. Звичний набір для ігор такого жанру, але від того не менш цікавий.
Початок гри доволі спокійний, і лише ворони насторожують і розривають тишу. Ми з вірним пістолетом й пачкою патронів виступаємо на пошуки голови, містера Кроу. І гра зразу показує що вона цінує уважність та кмітливість. Оскільки тільки так, ви будете знаходити то інде розкинуті ресурси. А о після зберігати їх, не натрапивши на пастки, що з’являються далі по грі. А ресурси цілком будуть потрібні, оскільки, невдовзі парк оживає, і його наповнюють дивні істоти. Напругу доповнює ще те, що зберігатись в грі можна тільки в спеціальних приміщеннях, біля багаття, і слотів для цього є всього три. Це дає додаткову мотивацію бути більш акуратним та уважним. Й думати чи варто оминути суперника, чи потратити на нього обойму патронів.
Та навіть так, гра мені не здалась складною саме в цьому аспекті. Якщо ви будете достатньо уважні та акуратні, у вас завжди буде вдосталь усіх потрібних припасів. Що робить гру не надто простою, але більш доступною для таких новеньких в жанрі як я.
Камера в грі керована, що зручно й дає змогу завжди огледітись, оскільки хто зна, можливо саме тут лежить бинт, або за поворотом очікує пастка. Що стосується бойовки, то вона доволі проста, але при цьому олдскульно ризикована. Оскільки Мара може вести вогонь тільки стоячи на місці, та й суперники отримують більше шкоди чим ближче вони є до героїні. Це створює ризик, й хоча часто я оминав й не вбивав противників, інколи коли таке бажання з'являється, це створює додаткове напруження, оскільки почвари постійно йдуть на зближення, поки ти старанно вицілюєш голову, після відстрілу якої, ті ще можуть й далі рухатись. Таким чином я частіше стріляв по банках й коробкам з припасами, ніж по монстрах. Та це вже залежить від того який стиль гри оберете ви.
Стрілянину й біганину розбавляють пазли, яких тут чимало. Й хоча більша їх кількість це найти предмет в локації X, щоб прийти й відкрити локацію Y де буде предмет від ще іншої локації. Чимала їх кількість супроводжує це цікавими пазлами, чимала кількість з яких потребує уважності та кмітливості. Мій улюблений це пазл з надгробними плитами й компасом, оскільки подібного я ще ніде не бачив, хоча він й доволі простий. І в грі цих пазлів саме вдосталь, щоб вони все ще були цікавими та різноманітними, але не душили гравця. Й складність одних від інших різниться, та в цілому для уважних гравців вони не будуть становити складної перепони, розваживши та урізноманітнивши подорож для них. Яка насправді є чималою, цікавою й важливою частиною цієї гри.

Неочікувана пригода:
Історія починається з поїздки до парку, де Мара представляє себе як агента поліції, та просить не запороти те заради чого вона сюди їде. Ми прибуваємо до парку і взявши до рук вірний пістолет занурюємось в глиб цього покинутого місця. Оминувши декілька коридорів, та прочитавши чомусь недавно залишену тут газету, ми в скорому натрапимо на молодого хлопця, якого щось поранило. Помігши йому, ми дізнаємось що він тут був заради фотографії дивних почвар, одна з яких й поранила його. Після того як ми відведемо його до нашої автівки ми вернувшись в парк зустрінемо цю ж почвару. Дивне гуманоїдне створіння, викручене й потворне. Що воно таке, та звідки воно. На це поки не має відповіді, й зробивши декілька пострілів й проклавши шлях ми рушаємо далі.
Сюжет Crow Country наповнений поворотами та неочікуваними зустрічами. Історія тут доволі проста, та завдяки хоч й простій, але вдалій подачі може здивувати. І це не в останню чергу завдяки персонажам. Хоча інтеракцій з ними й не так багато, за кожною цікаво спостерігати. Мара, як протагоністка має характер, який ми зможемо побачити не тільки через розмови, а й через інтеракції зі світом. У неї є свої мотиви, та секрети, якими вона не ділиться до самого кінця. Інші герої історії також мають характери та присутні не просто щоб помогти героїні, а за власними мотивами. Що дає їм живість та робить їх більш цікавими. І кожна їх взаємодія з протагоністкою це щось справді цікаве.
Сама ж історія фактично має дві лінії, та, в якій ми зараз, та події, що призвели до закриття парку. Останні подаються в записках та вирізках газет, що розкидані по локаціях. Але, на щастя, тексту в них майже завжди не багато, й здебільшого подається все доволі стисло, але від того не менш інформативно. І так в міру проходження в гравця буде виникати чимало запитань, на деякі з яких то тут то там будуть відповіді, або підказки що до них ведуть. Оскільки історія тут також слугує свого роду пазлом, до істини й поворотів в якій уважний гравець помалу буде додумуватись в міру проходження. А фінальний твіст не тільки дасть відповідь на більшість запитань, а й залишить з враженнями.

Підсумок:
Crow Country - це чудова гра, що стала для мене справжньою несподіванкою та відкриттям. Й можливо я не так багато чого зміг сказати, оскільки не сильно знайомий з жанром. Та я вважаю її чудовим стартом для входу в жанр виживання і жаху (survival horror), для зацікавлених гравців. І хорошою розвагою, та порталом в минуле для знайомих з жанром. Для решти пропоную зацінити коротку демоверсію, та зрозуміти чи таке вам цікаво.
Я своєю чергою з задоволенням пройшов цю маленьку гру за декілька вечорів, й тепер буду очікувати оновлень, які додадуть нову складність. Побажаю й вам приємної гри, й будьте обережні блукаючи покинутими місцями, хто знає, що вас там може чекати.

[h1][b]Crow Country[/b] - захоплива пригода покинутим парком атракціонів.[/h1] [b]Передмова:[/b] Для мене ця гра стала повною несподіванкою. Я випадково натрапив на її трейлер, о після чисто випадково вирішив спробувати демо, а після купив гру на релізі. Це рідкісний кейс для мене, і чимось навіть загадковий. Оскільки для мене жанр виживання і жаху (survival horror) це дійсно щось нове. Я чимало знаю про ігри цього жанру, але парадоксально, не грав в жодну таку гру. Тому для мене це був унікальний досвід. [b]Парк, що не покинули лиш ворони:[/b] Події гри відбуваються в закритому парку Crow Country, куди наша головна героїня Мара прибула в цілях знайти його господаря, що пропав безвісти. Однак навіщо їй це, чому парк закритий, та чому вона вирішила шукати господаря саме в парку... це поки що залишається покрите туманом незвіданості. Однак, що відомо з самого початку й помітно з перших хвилин гри, так це візуальний стиль та графіка в цілому. Гра явно брала натхнення зі старих ігор епохи ПС1. І зі слів розробника цими іграми були Final Fantasy 7, Silent Hill та Resident Evil 2. Й ця комбінація унікальним чином переплелась в візуальний супровід, що виглядає не тільки олдскульно, але й приємно оку. Він по старому мінімалістичний, використовує прості форми, та разом з тим приділяє чималу увагу до деталей. А в супроводі з інтерактивністю, досліджувати цей парк стає ще цікавіше. Однак крім візуалу в грі також виділяється й музикальний супровід, який хоч здебільшого й складається з різних простих ембієнтів, що дуже явно були сильно натхненні двома іграми жахів згаданими раніше. Та завдяки ним, в комбінації грі вдається, як утворювати моменти покою, так і моменти гнітючості й неспокою. І як справжня гра жахів, робити з ще хвилину тому пустого коридору, місця зі спокійною хоч і тривожною мелодією покинутого парку, щось, що кричить про небезпеку. Але звісно ці емоції є наслідком не тільки атмосфери. [b]Виживання, пазли та секрети:[/b] Ігровий процес поєднує в собі виживання серед агресивного середовища, пошук ресурсів та рішення пазлів. Звичний набір для ігор такого жанру, але від того не менш цікавий. Початок гри доволі спокійний, і лише ворони насторожують і розривають тишу. Ми з вірним пістолетом й пачкою патронів виступаємо на пошуки голови, містера Кроу. І гра зразу показує що вона цінує уважність та кмітливість. Оскільки тільки так, ви будете знаходити то інде розкинуті ресурси. А о після зберігати їх, не натрапивши на пастки, що з’являються далі по грі. А ресурси цілком будуть потрібні, оскільки, невдовзі парк оживає, і його наповнюють дивні істоти. Напругу доповнює ще те, що зберігатись в грі можна тільки в спеціальних приміщеннях, біля багаття, і слотів для цього є всього три. Це дає додаткову мотивацію бути більш акуратним та уважним. Й думати чи варто оминути суперника, чи потратити на нього обойму патронів. Та навіть так, гра мені не здалась складною саме в цьому аспекті. Якщо ви будете достатньо уважні та акуратні, у вас завжди буде вдосталь усіх потрібних припасів. Що робить гру не надто простою, але більш доступною для таких новеньких в жанрі як я. Камера в грі керована, що зручно й дає змогу завжди огледітись, оскільки хто зна, можливо саме тут лежить бинт, або за поворотом очікує пастка. Що стосується бойовки, то вона доволі проста, але при цьому олдскульно ризикована. Оскільки Мара може вести вогонь тільки стоячи на місці, та й суперники отримують більше шкоди чим ближче вони є до героїні. Це створює ризик, й хоча часто я оминав й не вбивав противників, інколи коли таке бажання з'являється, це створює додаткове напруження, оскільки почвари постійно йдуть на зближення, поки ти старанно вицілюєш голову, після відстрілу якої, ті ще можуть й далі рухатись. Таким чином я частіше стріляв по банках й коробкам з припасами, ніж по монстрах. Та це вже залежить від того який стиль гри оберете ви. Стрілянину й біганину розбавляють пазли, яких тут чимало. Й хоча більша їх кількість це найти предмет в локації X, щоб прийти й відкрити локацію Y де буде предмет від ще іншої локації. Чимала їх кількість супроводжує це цікавими пазлами, чимала кількість з яких потребує уважності та кмітливості. Мій улюблений це пазл з надгробними плитами й компасом, оскільки подібного я ще ніде не бачив, хоча він й доволі простий. І в грі цих пазлів саме вдосталь, щоб вони все ще були цікавими та різноманітними, але не душили гравця. Й складність одних від інших різниться, та в цілому для уважних гравців вони не будуть становити складної перепони, розваживши та урізноманітнивши подорож для них. Яка насправді є чималою, цікавою й важливою частиною цієї гри. [b]Неочікувана пригода:[/b] Історія починається з поїздки до парку, де Мара представляє себе як агента поліції, та просить не запороти те заради чого вона сюди їде. Ми прибуваємо до парку і взявши до рук вірний пістолет занурюємось в глиб цього покинутого місця. Оминувши декілька коридорів, та прочитавши чомусь недавно залишену тут газету, ми в скорому натрапимо на молодого хлопця, якого щось поранило. Помігши йому, ми дізнаємось що він тут був заради фотографії дивних почвар, одна з яких й поранила його. Після того як ми відведемо його до нашої автівки ми вернувшись в парк зустрінемо цю ж почвару. Дивне гуманоїдне створіння, викручене й потворне. Що воно таке, та звідки воно. На це поки не має відповіді, й зробивши декілька пострілів й проклавши шлях ми рушаємо далі. Сюжет Crow Country наповнений поворотами та неочікуваними зустрічами. Історія тут доволі проста, та завдяки хоч й простій, але вдалій подачі може здивувати. І це не в останню чергу завдяки персонажам. Хоча інтеракцій з ними й не так багато, за кожною цікаво спостерігати. Мара, як протагоністка має характер, який ми зможемо побачити не тільки через розмови, а й через інтеракції зі світом. У неї є свої мотиви, та секрети, якими вона не ділиться до самого кінця. Інші герої історії також мають характери та присутні не просто щоб помогти героїні, а за власними мотивами. Що дає їм живість та робить їх більш цікавими. І кожна їх взаємодія з протагоністкою це щось справді цікаве. Сама ж історія фактично має дві лінії, та, в якій ми зараз, та події, що призвели до закриття парку. Останні подаються в записках та вирізках газет, що розкидані по локаціях. Але, на щастя, тексту в них майже завжди не багато, й здебільшого подається все доволі стисло, але від того не менш інформативно. І так в міру проходження в гравця буде виникати чимало запитань, на деякі з яких то тут то там будуть відповіді, або підказки що до них ведуть. Оскільки історія тут також слугує свого роду пазлом, до істини й поворотів в якій уважний гравець помалу буде додумуватись в міру проходження. А фінальний твіст не тільки дасть відповідь на більшість запитань, а й залишить з враженнями. [b]Підсумок:[/b] Crow Country - це чудова гра, що стала для мене справжньою несподіванкою та відкриттям. Й можливо я не так багато чого зміг сказати, оскільки не сильно знайомий з жанром. Та я вважаю її чудовим стартом для входу в жанр виживання і жаху (survival horror), для зацікавлених гравців. І хорошою розвагою, та порталом в минуле для знайомих з жанром. Для решти пропоную зацінити коротку демоверсію, та зрозуміти чи таке вам цікаво. Я своєю чергою з задоволенням пройшов цю маленьку гру за декілька вечорів, й тепер буду очікувати оновлень, які додадуть нову складність. Побажаю й вам приємної гри, й будьте обережні блукаючи покинутими місцями, хто знає, що вас там може чекати.