Sapiens dominabitur astris

///

Україно ! Свята мати героїв, зійди до серця мого.
Прилинь бурею вітрів кавказьких, шумом карпатських ручаїв,
Славою! Боїв Завойовника, батька Хмеля.
Тріумфами й гуком гармат революції, радісним гомоном софійських дзвонів.
Нехай душа моя в тобі відродиться, славою твоєю опроміниться,
Бо ти, пресвята, все життя моє, бо ти все щастя моє.

Задзвони мені брязкотом кайданів, скрипом шибениць в понурі ранки.
Щоб віра моя була ґранітом, щоб зросли завзяття й міць,
Щоб сміло йшов я у бій, як ішли герої за тебе, свята,
За твою славу, за твої святі ідеї:
Щоб помстити ганьбу неволі, потоптану честь, глум катів твоїх,
Невинну кров помордованих дітей твоїх
І тисячів інших не знаних нам,
Що їх кості порозкидані або тайком поховані…

Спали вогнем, життєтворная, кволість у серці моєму,
Нехай страху не знаю я, не знаю, що таке вагання.
Скріпи мій дух, загартуй волю,
У серці замешкай моєму.

Зрости мене до ясних чинів,
У тих чинах нехай знайду я смерть,
Солодку смерть у муках за тебе,
І розплинуся у тобі я i вічно житиму в тобі,
Відвічна Україно ! Свята ! Могутня ! Соборна !
Слава Україні ! Героям Слава ! Слава нації ! Смерть ворогам !