День 1
Голова гуде немов чавунний горщик і трошки нудить. Пам’ятаю як налетів потужний вітер, якого не мало бути за жодними прогнозами. Мій легкомоторний літак почало зносити немов пушинку. Відчув що втратив керування, а у завірюсі не можливо було зрозуміти де земля. З’ясувалося, що вона набагато ближче ніж я думав… Якимось дивом вижив у авіатрощі. Коли вибрався з уламків літака, сам здивувався, що отримав лишень пару синців та подряпин. Та ще, скоріше за все, струс мозку. Найпоганіше це те, що зв’язку нема, а шукати мене, теоретично, можуть почати десь через місяць.
Так де це я? Навкруги скелі покрити снігом з рідкими величезними деревами. Тихо падає густий сніг, але видимість непогана. Вдалечині побачив щось схоже, здається, на невеликий будинок. Кілометри півтори до нього може. Піду туди. Одяг у мене теплий, хоча і легкій. Забрав похідну аптечку з уламків літака.

День 3
Дуже пощастило. Побачений мною два дні тому будиночок, виявився старим будиночком лісничого в якому знайшлися сухпайки і добре просушені кедрові дрова, а найцінніше – патрони для гвинтівки. Але це ще не вдача. Вдача чекала на мене за кілька кілометрів, у затишному будиночку мисливця на засніженій галявині у вигляді мисливської рушниці і цілого складу припасів.

День 5
Незважаючи на ті обставини за яких я тут опинився, мені навіть починає подобатися так жити. З 12 куль витратив 3. М’яса трьох оленів вистачить на тиждень. З кишок та кленових гілок змайстрував капкани на кроликів і встановив неподалік, пощастить – буде додаткове джерело харчування.

День 10
Починаю пристосовуватися до такого життя. Назбирав навкруги гілля та нарубав дров про запас, щовечора топлю сніг і п’ю кип’ячену воду до якої додаю шматочки березової кори та грибу рейши, їм апетитну оленячу відбивну. Колись чув, що мій співгромадянин, полярник-дослідник Вільялмур Стефанссон, пропагував безвуглеводну дієту, споживаючи тільки м’ясо. Здається я вимушено став його послідовником.

День 12
Змайстрував собі чоботи з оленячої шкіри. Гріють відмінно! До того ж вони модні. Перевірив кролячі пастки – незабаром зшив собі рукавички з кролячого хутра. Починаю замислюватися про шубу з вовчих шкур – буду ходити як той російський співак, здається його прізвище Шаляпін.

День 20
Полювання на вовків виявилося простим – на відміну від оленів ці дурні тварини навіть не прагнуть тікати, а навпаки, так і лізуть на кулю. Шуба готова. Тепер, якщо її надягнути на мою тонку куртку, то навіть у хуртовину, все одно, не замерзну.

День 22
Здійснив вилазку на якесь велике озеро. Воно було суцільно вкрито льодом. На ньому, де не де, були маленькі пересувні будиночки для рибалок. Походив по ним. Зібрав набої, пайки, а головне – кілька баночок простроченої сгущенки. Життя солодке.

День 26
Навіть не зважаючи на мороз, м’ясо оленів заготовлене про запас, почало потроху псуватися. Ледве встиг його доїсти, поки не зіпсувалося. Буду намагатися вижити на одних кроликах.

День 27
Багато капканів зруйновано, кроликів усе менше. Повертаючись з їх тушками, не помітив вовка. Мабуть він був ситий і тільки захищав свою територію, але трохи він мене подрав. Іронічно, але від вовка мене захистила вовча шуба. На щастя, зараження рани вдалося уникнути. Аптечка помітно полегшала. Шуба, точніше її залишки, тепер годиться лише як ковдра.

День 30
Полювання не вдалося. Витратив 5 куль і підстрелив лише одного оленя. Здається, розслабився. Залишилося 4 кулі.

День 32
Планую похід на дамбу. Шлях не близький, але мені чомусь здається, що воно того варте.

День 33
Передчуття мене не зрадило – похід вдався. Частково. Приніс додому півтора літра гасу, купу матеріалів для лагодження спорядження, а головне – десяток куль. Щоправда, ночувати довелося просто неба. На багатті засмажив пару стейків з оленя на ранок. Але ранком прийшлося ними відвадити вовка, але він встигнув мене вкусити. Стерильні бинти скоро закінчаться.

День 34
Переходжу на «кролячий раціон».

День 36
Сходив у табір лісорубів що за перевалом. Дорогою додому потрапив у буран, заблукав, і блукав по колу кілька годин. Мало не отримав обмороження. Одяг врятував. Зате притягнув додому кілька пачок трав’яного чаю. Буде чим зігрітися в хуртовину.

День 40
Капкани знову поламані, нових зробити не можу – немає кишок. Час братися за гвинтівку.

День 50
Залишилося 3 кулі, все що можна було з’їсти – з’їдено. Пора вирушати в інше місце.

День 52
Підготовлення завершено. Одяг заштопано, сокира і ніж заточені, гасова лапма повністю заправлена, все, що можна було забрати – забрав. Прощавай, мій милий дім!

День 54
Шлях пройшов без пригод. Дістався до нових місць. Схоже на автомагістраль біля бухти. Вирішив облаштуватися в невеликому будиночку на острівці неподалік від берега.

День 55
Розвідуючи околиці та збираючи припаси, знайшов кращий притулок. Треба буде переселитися.

День 57
Вдало переселився. Води, їжі та дров вистачить на кілька днів. Але варто обшукати найближчі будинки і головне – покинуту ГЕС. Виглядає багатообіцяюче. Щоправда, вовків в окрузі забагато. Мігрують, чи що...

День 58
Закінчив обшук ГЕС. Ресурсів сила-силенна! Набрав з великим перевантаженням, але вирішив дотягти. Завтра потягну до нового дому. Зробив чаю з шипшини і вночі милувався полярним сяйвом. Життя налагодилось!

День...
(з рапорту пошукової команди) «…сильно скалічене та пошматоване тіло невстановленої особи знайдено в 20 метрах від будинку. Поряд з трупом, туша вбитого вовка з мисливським ножем у шиї. Біля тіла людини багато слідів ведмедя-гризлі. Попередньо смерть людини настала від переламу шийних хребців від здавлювання щелепою великого звіра…»